|
Відомий сумський медіа-експерт та журналіст Олексій Захарченко 14,5 місяців прослужив в армії. Ми поговорили з ним про сучасне українське військо, про життя на службі і після демобілізації.
- Ти вже півтора місяця, як демобілізувався, але армійське життя не відпускає. З частини тобі надіслали браковану довідку про доходи. |
|
Моніторинг порушень стандартів інформаційної журналістики сумськими телеканалами ATV, Відікон, СТС, UA:Суми у підсумкових випусках новин 27 липня 2016 року.
|
|
Війна на Донбасі втягнула у свою орбіту усі прошарки населення незалежно від віку, статку, професії. Головним критерієм участі в ній став рівень патріотизму людини, її любові до України. Яскраве свідчення цьому – оперний співак Василь Сліпак, який, кинувши домівку у Франції, пішов добровольцем в зону проведення АТО, і зі зброєю в руках загинув на передовій, захищаючи свою Вітчизну. - Олексію, яким чином ти опинився у Збройних Силах України? - Добровольцем я не йшов, бо розумів, що у мене сім’я, її треба годувати, і, не дай Бог, якщо зі мною щось трапиться, вона буде у скруті. Разом з тим, коли мені з військкомату прийшло мобілізацій ... Читати далі » |
|
Сьогодні в студії – журналіст, громадський діяч, а тепер – воїн АТО Олексій Захарченко. |
|
Война, любовь и пропаганда — в рассказах селян, живущих на мирной границе Украины и России — Ми думали так. Наше село маленьке, й нас ця біда обійде. А воно – ні! Причепилось! Вранці іду, а хлопці кажуть – закрито! Ой – ой – ой…Щось як обірвалось в душі, - Анна Григорьевна Остапенко – приземистая старушка в ярко- зеленом шерстяном платке вспоминает утро 16 марта, когда в селе Поповка Велико – Писаревского района Сумской области закрыли пешеходный пункт пропуска через границу с Россией. В пятистах метрах от кордона - белгородские села Сподарюшино и Орловка. Там у Анны Григорьевны живет дочь. - Й онучат уже двоє, - женщина прикладывает морщинистые натруженные руки к лицу. – Одній – 15 год уже, другій – 13. Теперь, чтобы увидеть родных, старушке нужно преодолеть 20 километров до рай ... Читати далі » |
|
Сумчани: «Доки країна в небезпеці — розслаблятися не можемо» Упродовж останнього тижня на Сумщині, як і в багатьох інших регіонах України, побільшало людської радості: рідні та близькі зустрічали демобілізованих бійців, які нарешті повернулися додому. Проте в цей же час інші проводжали тих, хто пішов їм на заміну. Українці нині мають водночас і боронити власну державу, і не забувати про свою хліборобську долю. Отож у полі, чи в бліндажах — у кожного тепер свій фронт... Артур НАЗАРОВ, боєць: — Нарешті я знайшов Інтернет. Ці три дні були дуже напруженими і морально, і фізично. По нас дуже стріляли і прошили гараж... Всі мої хлопці цілі, а з іншої точки сьогодні вранці один отримав кульове поранення в ногу. Бійця «залатали», і він уже в строю, не захотів валятися в лікарні. Коли везли його на Піски, по нас кілька разів ударили з міномета, але минулося, нікого не зачепило, навіть злякатис ... Читати далі » |
|
В Сумах кілька років тому було «успішно» розвалено комунальний автобусний парк, і місто міцно підсіло на голку приватних перевізників. Причини такого стану речей дізнавались журналісти проекту «CorruptUA.org». Абсолютна більшість пасажирських перевезень в місті здійснюється маршрутками, що дає їх власникам можливість періодично шантажувати місто, вимагаючи підвищення тарифів на перевезення. Лише у 2014 році маршрутники п’ять разів влаштовували страйки, не випускаючи автомобілі на маршрути і паралізуючи таким чином пасажирські перевезення в обласному центрі.
Проїхали повз результат Єдиною альтернативою приватним маршруткам залишається тролейбусний парк. Проте замість необхідних 113 одиниць транспорту на сьогодні він має 69, з яких 41 – з терміном експлуатації пон ... Читати далі » |
|
На Сумщині медіасфера й політика давно крокують поруч. Відповідну базу закладав ще п’ятнадцять років тому Володимир Щербань. З одного боку, в області практично немає суто рекламних або розважальних ЗМІ, а ті, що з’являлися, існували недовго. З іншого — представники місцевої політичної еліти постійно намагаються мати «свій» медіаресурс — або придбавши вже наявний, або створивши новий. Така ситуація почала складатися 15 років тому, з приходом до керівництва областю донецького Володимира Щербаня та його немолодої, але жорсткої команди. Методи керівництва, які сам тодішній губернатор назвав словами «ламати через коліно», пробудили сонну провінційну область тодішнього «червоного поясу» України. Зокрема, сумські політики, які до того мирно «благоденствували», зрозуміли важливість медіаресурсів для виживання й конкуренції в політичному тераріумі. І, за прикладом Щербаня, почали ... Читати далі » |
|
Якщо говорити про настрої цілого регіону, то передусім варто зрозуміти, хто складає ці настрої. Отже, щодо національного складу Сумської області. За останнім переписом 2001 року чисельність українців в області становила 88,8% від загальної кількості населення. На другому місці були росіяни – приблизно 9,4%. Білоруси складають 0,33%, ще менше представників інших національностей. Той же перепис засвідчив, що українську мову вважали рідною 84% населення області. Це менше, ніж загальне число українців, проте – на 5,9 % більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визнали як рідну 15,6% населення. Це, порівняно до минулого перепису, менше на 5,8 відсотка. Сумнівів, що Сумщина – край українців, бути не може. Проте межування з іншою державою неминуче дається взнаки. І справа тут не лише у мові, а саме в тих настроях, про які ми говоримо. Проблема в тому, що північні райони області тривалий час були поза межами інформаційного простору У ... Читати далі » |
|
У програмі «Пряма мова» ми хочемо продовжити розмову про інформаційну війну. Вона продовжує вестися і має досить велике значення зараз для нашої країни. |