Головна » 2015 » Березень » 19 » Право на щастя
13:31
Право на щастя

Сумчани: «Доки країна в небезпеці — розслаблятися не можемо»

Упродовж останнього тижня на Сумщині, як і в багатьох інших регіонах України, побільшало людської радості: рідні та близькі зустрічали демобілізованих бійців, які нарешті повернулися додому. Проте в цей же час інші проводжали тих, хто пішов їм на заміну. Українці нині мають водночас і боронити власну державу, і не забувати про свою хліборобську долю. Отож у полі, чи в бліндажах — у кожного тепер свій фронт...

Артур НАЗАРОВ, боєць:

— Нарешті я знайшов Інтернет. Ці три дні були дуже напруженими і морально, і фізично. По нас дуже стріляли і прошили гараж... Всі мої хлопці цілі, а з іншої точки сьогодні вранці один отримав кульове поранення в ногу. Бійця «залатали», і він уже в строю, не захотів валятися в лікарні. Коли везли його на Піски, по нас кілька разів ударили з міномета, але минулося, нікого не зачепило, навіть злякатися не встигли. Вчора готували шашлик із свині, яку хлопці нещодавно вполювали, це була райська насолода. Настрій в усіх бойовий, так що все буде добре, все буде гаразд!

Олег МЕДУНИЦЯ, народний депутат України:

— Як народного депутата, мене тішить найперше те, що сьогодні Україна має дієву парламентську коаліцію. З іншого боку, наявність коаліційної угоди, яка фактично є планом роботи парламентської більшості, дає можливість результативно працювати — ухвалювати життєво важливі закони. Засмучує, як і всіх українців сьогодні, війна на сході. Усіма можливими способами намагаюся допомогти нашим солдатам — законотворчою діяльністю, фінансовою підтримкою волонтерів, налагодженням комунікацій волонтерів з діаспорами... і вірю в нашу перемогу!

Із приємних вражень: нещодавно прочитав лекцію для студентів-фінансистів Сумського державного університету — «Бюджетна політика України в контексті реформ». Порадувало, що були цікаві запитання. Вважаю такі зустрічі корисними як для себе, так і для студентства. Це дасть змогу поєднати теоретичні знання з реальною економікою країни.

Роман КУДРЯВЦЕВ, колишній боєць Сумського артполку:

— Днями повернулися на «дембель»! Наші хлопці дуже радіють, що нарешті зможуть бути зі своїми родинами. Дуже втомилися від перебування в польових умовах, від них, у певному розумінні, дичавієш. Прийшла весна, і настав час подбати про городи, про хліб у полі. Проте знаємо, що розслаблятися не можемо, доки країна в небезпеці.

Леся КИРIЙ, громадський діяч:

— Мене радує моя сім’я. Мій чоловік — моя опора, моя впевненість, моя наснага. Моя доня — моє сонечко, моя пташечка, моя зірочка! Зараз спостерігаю і радісно відзначаю для себе, що у моєї доці відмінно розвинута уява, логіка, вона вміє логічно пов’язувати різні події, робити правильні висновки. Росте і радує нас із татом!

Тривожить те, що мій чоловік, журналіст за фахом, «сидить на телефонному дзвінку» і чекає, що в будь-який момент йому можуть зателефонувати з військкомату й відправити в АТО. Медкомісію вже пройшов — придатний. І на жаль, сьогоднішні реалії такі, що замість ведення ефективної інформаційної війни держава, навпаки, перекваліфіковує професійного журналіста на артилериста.

Олексій ЗАХАРЧЕНКО, сумський медіа-експерт:

— Останніми днями повертаються з війни мої друзі. Повертаються живими й неушкодженими. Неймовірне відчуття — спостерігати, як товариш обіймає свого піврічного синочка, котрого він мав змогу бачити лише під час своїх нечастих відпусток. Вони воювали майже рік і мають тепер повне право на особисте щастя. Заслужили!

Сумно, що у мене це все ще попереду. За кілька днів маю піти в армію, і моя радість від повернення буде нескоро. Але вибору немає — право насолоджуватися сімейним щастям треба захистити. Останній рік товариші захищали моє право на щастя, тепер я маю захистити їхнє. Віддати борг. Не країні — людям цієї країни...

 

Алла Акіменко, газета "День"

Категорія: Журналістська діяльність | Переглядів: 165 | Додав: olexij | Рейтинг: 0.0/0