Уперше я побачив Ігоря вже в АТО. Його розподілили до нас у батарею, і хоча ми самі лише пару днів, як приїхали в Костянтинівку, але відчували себе поряд з ним ледве не «дєдушками». Ну, власне, більшість дійсно були значно старші за віком – 23-річний хлопчина багато кому з нас міг би бути сином. Відрізнявся Ігор і тим, що був галичанином – а основу батареї складали мобілізовані з Сумської області. І все ж запам’ятався він мені одразу не цими відмінностями, а постійною посмішкою на обличчі. Ну, а оскільки був наймолодшим серед нас, то всі намагалися здійснювати над ним «шефство», по доброму кепкуючи з «малюка».

Можна лише гадати, чи вплинула свідомо чи несвідомо на Ігоря постійна присутність поруч сумчан, але через півроку служби в АТО він знайомиться в соцмережі з дівчиною саме із Сумщини. А ще через півроку, демобілізувавшись, переїжджає жити до Сум, вчергове підтвердивши твердження, що «Схід і Зах ... Читати далі »