Мобілізували нас з Олексієм в один день. Саме наші дві «делегації» - п’ятеро солдатів з Білопільського і четверо з Кролевецького районів і стали основою учбового взводу зенітників у Десні, де ми пробули майже два місяці. 

Того похмурого квітневого дня, коли після оформлення усіх документів вийшли на стадіон учебки, щоб перекусити ще домашніми наїдками (ну і випити за знайомство, звісно), ми приглядалися один до одного і ще не знали, що служитимемо разом 14 місяців, в основному в АТО…

Олексій не пив і не курив. Ну і взагалі тоді мабуть єдиний з нас виглядав як воїн – спортивної статури, підтягнутий. І єдиний, який на фоні нашого загального «розслабону» намагався займатися спортом. Не дивно, що до нього одразу приліпилося прізвисько «Орел». Потім ми дізналися, що не дивлячись ... Читати далі »