Сидимо з друзямі на пероні харківського вокзалу, чекаємо свого потягу. Підходить маленький бомжуватий мужичок, запитує, чи можна зі мною поговорити. Ну, думаю, як завжди, сигаретку попросить або пару гривень. «Та говори при всіх», - кажу. Ні, він наполягає, що хоче поговорити саме зі мною наодинці. Ну, це вже стає цікаво. Відходжу з ним на пару метрів, розмовляємо. Виявляється, він чомусь сприйняв саме мене за місцевого, і хотів дізнатися у мене, де знаходиться... «міська мусорна свалка».

Ну от де я так нагрішив, шо бомжі думають, ніби я в курсі, де знаходиться харківська мусорна свалка?