День ВДВ. На "гражданкє" цей день викликав у мене іронічно-співчутливі емоції до "ведевешніков", які колись на один-два роки повірили в те, що вони еліта, і потім все життя один день в році розгублено намагаються згадати ці відчуття і не розуміють, шо ж не так. Як правило, у боротьбі з реальністю і гравітацією майже всі вони не витримують і до вечора...

Я вірю, що існують і справжні десантники. Навіть не вірю, а знаю. Але я зараз говорю про "ведевешніков одного дня". Колись на власні очі бачив, як один з них в центрі Сум кидав металевим стільцем у напрямку жінки. О 10-ій ранку...

Але десантники, які в умовах бойових дій нажираються і гатять із усього, шо є, в небо (і то ще добре, шо в небо, а не в наш бік), на мою думку, - повні їбанати. ІМХО.

#буддиствармії

P.S. Поки писав пост, почалася наступна серія :( God, save Ukraine...