За останні чверть століття більшість колгоспів в Україні пройшли сумний шлях від процвітання до повного банкрутства і розпродажу майна. При цьому у виграші від цього залишилися лише ті, хто долучився власне до процесу розпродажу.

Пройшов аналогічний шлях і колгосп «Побєда» з села Попівка Великописарівського району Сумської області. Протягом 90-х років підприємство пройшло через ряд перейменувань – асоціація пайовиків, акціонерне товариство закритого типу тощо, – і у 2000 році підійшло до принципової реорганізації. Замість Колективного сільськогосподарського підприємства (КСП «Побєда») з’явилося Приватне сільськогосподарське підприємство (ПСП «Побєда»).

Заміна однієї літери у назві є більш ніж принциповою. Адже КСП – це добровільне об’єднання громадян, тобто колективна власність. У той час як ПСП – власність виключно приватна. Тут є дуже важливий момент – якщо ПСП стає правонаступником КСП, то воно переймає і майнові права, тобто отримує право розпоряджатися майном екс-колгоспу.

Утім, господарча діяльність ПСП «Побєда» не надто відповідала переможній назві, і вже у 2004 році господарським судом Сумської області було порушено справу про його банкрутство, а у 2005-му ПСП «Побєда» визнано банкрутом і стосовно нього відкрито ліквідаційну процедуру.

На черзі постали інвентаризація і розпродаж майна. Ось на цьому етапі у колишнього інженера колгоспу «Побєда» Миколи Риженка виникли сумніви – а чи насправді ПСП має право розпродавати колгоспне майно? Задавшись цим питанням, він почав дошукуватися правди.

У результаті звернення до відповідних інстанцій виявилося, що КСП «Побєда», правонаступником якого ніби то стало ПСП «Побєда», взагалі не значиться як ліквідоване! Як свідчить лист державного реєстратора Великописарівської районної державної адміністрації, документи про припинення КСП як юридичної особи в держреєстрі відсутні.

Тим не менш процедура ліквідації йшла повним ходом. Здійснювала її ліквідаційна комісія, яку повинні були призначати збори власників майнових паїв колишнього колгоспу. Проте, як виявилося із протоколів зборів, де приймалося таке доленосне для селян рішення, це були взагалі не загальні збори ПСП, а «збори пайщиків ТОВ «Україна». Яким чином ТОВ «Україна», на той момент – орендар земельних паїв у с.Попівка, могло призначити ліквідаційну комісію майна ПСП, залишається лише здогадуватися.

Мабуть, для приховування цього факту, було змінено заголовок у виписці.

Як мінімум дивною у цій ситуації виглядає позиція прокуратури. У відповідь на звернення М.Риженка щодо можливої підробки документів, прокурор Великописарівського району В.Нікітченко відповів, що до протоколів закралася «технічна помилка». І його не збентежило навіть те, що назва ТОВ «Україна» присутня в назві протоколів обох зборів, які відбулися з інтервалом у вісім днів. І, головне, що хоча ці протоколи писали два різних секретаря зборів, обидва однаково «помилилися» у назві. Яка вражаюча синхронність!

Власне, із відповіді прокуратури видно, що в цьому органі так до кінця і не розібралися (не захотіли розібратися?) в ситуації. Адже районний прокурор сам плутається, чи були це збори ПСП, чи КСП.

І, нарешті, яскравою ілюстрацією реального ставлення прокуратури до описаної проблеми стало те, що орган, покликаний слідкувати за дотримання законності, … загубив офіційне звернення. Тобто прокуратура Великописарівського району прийняла і зареєструвала звернення М.Риженка. Після цього звернення було направлено за належністю в Охтирський міськвідділ УСБУ в Сумській області, про що скаржника офіційно повідомили. А в СБУ жодного звернення не отримували!

Документ банально загубився між прокуратурою і СБУ. Схоже, так само загубилася віра мешканців села Попівка у справедливість.

«CorruptUA»