Не про армію. Так, навіяло читанням стрічки ФБ.

Я давно вважаю себе сумчанином. Живу в Сумах уже багато років, тут ростуть мої діти, тут проживає більшість моїх друзів. Хоча народився я, як і велика частина сумчан, не в Сумах. А будь яка ліміта дуже хоче бути схожою на корінного жителя. Раніше це виражалося в тому, що приїхавши до Сум із сел та райцентрів, нові жителі обласного центру одразу переходили на російську мову. У 93-му році, вступивши до політеху, я спілкувався в універі лише російською. Як і більшість «нових сумчан» із Конотопа, Охтирки, Краснопілля й інших теренів Сумщини.

Зараз російська мова не в фаворі. І я помітив, що з’явилася нова форма підкреслити свою «елітарність». Колишні провінціали починають за будь якої можливості використовувати модні словечки типу меседж, гаджет та інший кежуал. Навіть коли є простіші українські відповідники. Або використовувати у спілкуванні англійські терміни, без перекладу - типу там think tank. І пофігу, що мова стає незрозумілою для значної частини аудиторії - це ж робиться не для зрозумілості, а для підкреслення свого столичного (чи обласного) статусу. Цікаво, що саме це їх часто і «палить» у їхній провінційності.

P.S. Якщо хтось впізнав себе - не ображайтеся, я писав у першу чергу про себе :)