Буддизм загалом, як і дзен-буддизм зокрема, не має «Святого Письма» у розумінні інших світових релігій (типу як Біблія у християнстві чи Коран в ісламі). Хоча там також є «богословські» книги, які, втім, можна дописувати, коментувати та критикувати.

Але у 1128 році було опубліковано найбільш значиму в історії Дзен книгу – збірник коанів «Хегікан-року» («Записки Лазурної Скелі»), який користувався неабиякою популярністю. Проте Дзен не визнає і не сприймає письмову традицію, наскільки б глибокими і витонченими не були ці тексти. Адже істинного просвітління можна досягти лише займаючись практикою, а не читаючи книжки.

І от великий наставник Да-Хуй зібрав і спалив усі відомі йому копії цього творіння, а також знищив друкарські дошки. Лише через 200 років вдалося по частинам відновити це зібрання.

До чого це я. Думаю, символічно, що людину, яка намагалася позбавити потомків кращої книги в історії Дзен, звали Да-Хуй.