Буддизм загалом, як і дзен-буддизм зокрема, не має «Святого Письма» у розумінні інших світових релігій (типу як Біблія у християнстві чи Коран в ісламі). Хоча там також є «богословські» книги, які, втім, можна дописувати, коментувати та критикувати.

Але у 1128 році було опубліковано найбільш значиму в історії Дзен книгу – збірник коанів «Хегікан-року» («Записки Лазурної Скелі»), який користувався неабиякою популярністю. Проте Дзен не визнає і не сприймає письмову традицію, наскільки б глибокими і витонченими не були ці тексти. Адже істинного просвітління можна досягти лише займаючись практикою, а не читаючи книжки.

І от великий наставник Да-Хуй зібрав і спалив усі відомі йому копії цього творіння, а також знищив друкарські дошки. Лише через 200 років вдалося по частинам відновити це зібрання.

До чого це я. Думаю, символічно, що людину, яка намагалася позбавити потомків кращої книги в історії Дзен, звали Да ... Читати далі »

Усі ми знаємо казку про хлопчика, який раз по раз кричав «Вовк! Вовк!», щоб побачити, як люди збігаються на його крик. Вовків насправді не було. Люди нервували, хлопчик пишався власною значимістю. Зрештою, коли вовки справді прийшли, рятувати хлопчика ніхто не став – бо не повірили.

До чого це я. Нещодавно один молодий сумський журналіст написав у соцмережі пост про те, що «з Сумської ОДТРК вижили одну з кращих журналісток». Нібито генеральний директор змусив її вибирати між ТРК і сайтом, на якому вона також працювала. Мало того, журналіст заявив: «ставити такий вибір журналісту державного каналу не є законним, а є прямим тиском на журналіста».

Жах. «Миздобули», «Жити по новому?», «Ось воно, справжнє обличчя нової влади» тощо. Але, коли люди, що прибігли на крики «Вовк!», спробували дізнатися інформацію від самої жертви, то здивовано зрозуміли, що вовків немає. ... Читати далі »

Статус журналіста дуже змінився за останні роки. Ні, я розумію, що ситуація двадцятирічної давнини, коли в обласному центрі було одне ТБ, одне радіо і дві газети, і кожного журналіста сприймали мало не як секретаря райкому, вже не повернеться. І не треба. Але хоч якийсь мінімальний статус, який відділяє журналіста від просто громадянина, повинен бути!

Так, світ змінюється. З’явилася так звана громадська журналістика. І вона має право на існування. Іноді блогер доносить до аудиторії цікавішу, якіснішу і оперативнішу інформацію, ніж професійний журналіст. Іноді. А іноді людина, яка постить у Фейсбуці фото котиків і глибокодумно розмірковує про їхню симпатичність, теж вважає себе журналістом. Але яка цінність такої «журналістики»?

На мою думку, журналістом має право називатися лише людина, яка системно пише або знімає матеріали, дотримуючись хоча б елементарних ознак професійності – достовірності, відділення фактів від коментарів ... Читати далі »

Тема побиття журналістів занадто часто звучить останнім часом в нашому регіоні. Вже більше ніж півроку пройшло з моменту жорстокого побиття головного редактора «Панорама» Євгена Положія – а справа і досі в стані розслідування. І виникає все більше сумнівів, що справжні замовники злочину колись будуть названі.

Наслідки такої безкарності можуть бути страшнішими, ніж здається. Адже якщо можна помститися журналісту, і за це нічого не буде, то чому ж не помститися? Бажаючих це зробити завжди буде безліч. Комусь не сподобалося, що в журналістському розслідуванні написали про його гріхи, і через це він втратив посаду. Як тут не зірвати зло на журналістові? Адже не було б матеріалу – все було б нормально. Хтось «попав на бабки» через те, що ЗМІ висвітлив «ліві» тендерні схеми – хто за це має відповісти? Звичайно, журналіст.

«Ображених» журналістами завжди буде багато, адже в цьому і полягає од ... Читати далі »

На кожних виборах сумчани мають сумнівне щастя спостерігати в сумських газетах матеріали, які серед журналістів прийнято називати «джинса». Для людей, необізнаних з медіа-сленгом, є простіше визначення – прихована реклама. Це коли у вигляді інформаційних чи аналітичних статей просувається передвиборча агітація за якогось кандидата чи партію.

По закону усі такі матеріали мають відповідно маркуватися – «передвиборча агітація», «політична реклама» тощо. Проте зрозуміло, що в такому випадку довіри цій інформації від читача буде значно менше. Тому часто штаби просять газету поставити нейтральну рубрику – «політика», «вибори», «ракурс» тощо…

Фактично, якщо провести аналогію з продуктами, то це те ж саме, якби в магазині на пачці зі спредом було написано «масло», а на «сирному продукту» – «сир». Щодо продуктів закон жорс ... Читати далі »